Кризові періоди розвитку дитячого мозку

У розвитку дитини виділяють кілька особливих періодів, у які його центральна нервова система особливо вразлива до несприятливих наслідків.

Перший криза (від народження до 2-3х років). Особливу увагу тут варто приділити саме пологах, т. к. в цей момент дитина переживає потужний стрес, відбивається на роботі всього організму і нервової системи в першу чергу. Можна сказати, що їх успішність зумовлює весь подальший розвиток дитини.

На першому році життя формуються основи психічних функцій, йде підготовка до ходіння і оволодіння промовою. Існує думка, що в цей період відбувається первинне навчання, адже під дією зовнішніх стимулів в головному мозку починають формуватися “нейронні ансамблі”, які дають основу майбутнім більш складним формам навчання. Тому так важливо, щоб дитину оточувала багата на відчуття середовище.

До кінця першого року життя, коли дитина вже зробив свої перші самостійні кроки, його пізнавальна діяльність набирає обертів, адже в процесі пересування він не тільки знайомитися з великою кількістю предметів, але і власними тілесними відчуттями, опановує почуттям тривимірності простору.

Контактування з предметами також сприяє формуванню у дитини власного “Я” – виділення себе з навколишнього світу. До 2-2,5 років дитина товариський, дружелюбний, легко йде на контакт з незнайомими. Але після його поведінка може різко змінитися.

Другий криза ( від 2х до 4х років) – “Я сам”. В цей період у дітей відзначається різкий стрибок зростання, зумовлене неузгодженістю деяких нейроендокринної та серцево-судинної систем. У психологічному плані це проявляється яскраво вираженим почуттям “Я” і прагненням до самостійності. Дитина, до цього часу вже опанувала фразовим мовленням, вперто намагається відстояти свою думку і можливість, нехай і кострубато, але зробити щось самому.

Третя криза (5-7 років) – дошкільний. У цьому віці у дитини вже добре розвинені моторика і мова, він уже вміє аналізувати те, що відбувається навколо, робить висновки. У нього вже сформоване розуміння дистанції в спілкуванні з дорослими. Але поки ще недостатньо розвинений самоконтроль і критика до своєї поведінки. Переважають ігрові мотиви діяльності.

Четвертий криза (7 – 8 років) – криза шкільної адаптації. При вступі в школу у дітей з недостатньою нейропсихологической готовністю (про це детальніше ви можете прочитати в попередній статті: ) можуть виникнути різні труднощі. Наприклад, деяким дітям важко довго сидіти на одному місці і утримувати концентрацію уваги, з-за чого у педагога може виникнути помилкове враження про розумовому дефіциті у дитини. Також варто сказати про тих випадках, коли до дитини пред’являються надмірні вимоги, які не відповідають рівню його можливостей, що може спровокувати у нього виникнення нервових “зривів” і розвиток неврозів. Для попередження вищеописаних ситуацій рекомендується у передшкільний період пройти тестування у психолога на предмет готовності до шкільного навчання, щоб заздалегідь виявити “слабкі сторони” в розвитку і вибрати правильну програму навчання.

П’ятий криза (11 – 16 років) – пубертатний. Цей період ознаменувався бурхливим гормональним сплеском і стрибком росту дитини. Зміни помітні не тільки у фізичному розвитку, але і в поведінці. Підлітки стають непосидючими, неслухняними, дратівливими. Прагнення здаватися дорослими призводить до “зламу” авторитетів, небажанням підкорятися правилам старших, захоплення алкоголем, курінням. У підлітків з відносно здоровою нервовою системою, як правило, до 16 років наступає “період спокою”. У інших же, навпаки, психопатологічна симптоматика лише набирає обертів.

Кожен віковий криза супроводжується складними нейроендокринними змінами, і якщо у дитини є якісь розлади нервової системи, то вони можуть призвести до порушень психічного розвитку. Тому педагогам і батькам необхідно знати про таких кризах, щоб відстежувати несприятливі зміни у дитини і вчасно вжити заходів медичної або психолого-педагогічної корекції.